Її життя – наче вічно незарахована сесія,
Її нормальний життєвий стан – глибока депресія.
І кожному претенденту вона готова кричати:
Люди! Не лізьте в душу, щоб там гадити і плювати!... (с)
А може все таки вона має рацію,
Що любов – це брехня, це злісна симуляція?
Містифікація, якою задурманюють голову,
Щоб завжди мати тебе доступною та готовою?
А може – навпаки? Любов – є, до того ж, зовсім близько?
Не треба стрибати високо, не треба нахилятись низько?
Любов – є! Не така вже й підступна та безталанна!
Але хай краще про це розкаже Карєніна Анна... (с)