маленька сторі. українською

[Lana Novosad]

ВОНА плакала краплинками роси..... Йшла крізь місто і ЇЙ було просто начхати на те, що навколишні озираються на НЕЇ, на те, що косметика потекла по блідим щокам, як чорнильні плями на папері в першому класі. Йшла в навушниках, де грала знайома до болю мелодія, що навіювала спогади.... ВОНА жила в своєму світі, де все було створено з рожевого скла, яке ВОНА так наївно сприймала за коштовне. І одного дня, в її чудовий світ просто хтось кинув камінь. ЇЇ росинові сльози омивали асфальт не тому, що її світу більше не існувало, а більше від безсилля... від злості на СЕБЕ за те, що вірила, що шматочки скла були справжніми діамантами...що розмальована стеля, це справжнісіньке небо з веселкою.... і в те, що штучні квіти мали аромат... БОЛІСНО..... Раптом скрипка в навушниках почала жалісливо вигравати тривожну мелодію... Від звуку серце почало пульсувати частіше, сильніше, майже виривалось з грудей. Крізь сльози вона побачила чарівні яскраві вогники.... Засвітився спочатку ЗЕЛЕНИЙ. ВОНА ніколи його не любила. Він не пасував до рожевого скла її світу. Тому вона просто зупинилась. Нічого не робила... і навіть на декілька митей ні про що не думала. Потім загорівся ПОМАРАНЧЕВИЙ. Сонце. Літо. Пляж. Будиночок на двох на березі моря. Захід сонця. Світанки. А потім прийшла пора ЧЕРВОНОГО.Красивий колір. Він був таким, якими були ЇЇ губи... якою була її ЛЮБОВ. І ВОНА рушила назустріч. Туди, де кохання, туди, де колір ЇЇ палкого серця. Скрипка. Крещендо... Ще і ще... Раптом тривожну скрипку обірвав звук коліс.... І все засвітилось блакитним....

@темы: пробуждение ото сна

Comments

[[GabrieL]]

це страшно...

[Lana Novosad]

це трагічно....

[Umeko]

Досить талановито, справді.
Тоді питання - чому російською так багато помилок? Може, трошки уважніше ставитися до мови, якою пишеш вірші? Чи уникати віршування, якщо проза виходить краще?
З щирими побажаннями творчої наснаги,
Умеко

[Lana Novosad]

дякую, просто російська - це не моя мова... а пишу нею, тому що майже вся література,яку я читала, була саме написана нею...

[[GabrieL]]

не робить помилок лише той, хто лежить в домовині.... Всі з чогось починали.... Маю великі сумніви, що у Ахматової чи Блока все виходило з першого разу.... Потрібно вчитися, пробувати, вдосконалюватися....
Малеч - вперед!
ти зможеш!

[Lana Novosad]

дякую, сонце! а то після коментарів на один з віршів, мені і ручку в руки брати перехотілося

[[GabrieL]]

не слухай нікого!!
Пиши, вчися!!
Врешті-решт - це ТВІЙ ЩОДЕННИК!!! і твої думки!

[Umeko]

Пишіть вірші українською, будь ласка. Російською, справді, у Вас виходить не зовсім вдало. В інтернеті багато слабеньких віршів, нащо їх плодити... А нової Лесі бракує...

[Lana Novosad]

Ви важаєте, що в мене є шанси досягти до її рівня? чи це так просто - не бійся мріяти?

[[GabrieL]]

Хм.... Леся теж з чогось починала....

[Umeko]

elizabeth proctor досягти треба завжди СВОГО рівня. В неї свій,у вас - власний. Просто я почитала щирі, але невдалі вірші - і захотла допомогти. Щиро, повірте.

[Umeko]

*Gabby* так! мабуть, з того, що відлічувала склади та уважно підбирала рими...Я не буду казати, скільки паперів сама викинула, перш ніж дозволила собі вважати результат - віршами. Я розумію, що в 17-18 все написане тобою маєш за Творчість! Але ж треба критично ставитися до себе, вважаю. Тоді буде менш розчаруваннь.

[[GabrieL]]

А те, що це - не літфорум, а приватний щоденник - це нічого?
Ця дискусія прийнятна для літгуртка, а не в щоденнику.... З чогось треба починати...

[Lana Novosad]

та все! досить! Справді я щиро вдячна за щирі слова! і це добре, коли хтось може сказати власну думку і враження зі сторони)

[Umeko]

Добре, я замовкну та піду. Остання порада: не слухайте лише друзів - вони не бачать нічого, крім своєї любові. А сліпі - не кращі поводири. Хай щастить.

[Lana Novosad]

дякую. справді і щиро